Що справді важливо в управлінні державними відкритими даними?

Автор: Михайло Корнєєв, експерт eGA

В епоху штучного інтелекту дані та управління ними відіграють ключову роль у цифровій трансформації держави та суспільства. Тому багато урядів у світі активно розвивають цю сферу. Однак іноді неправильно підходять до питання: сприймають роботу з відкритими даними лише як оприлюднення інформації та «сліпе» виконання вимог Закону, а не як безперервний процес управління. Один раз опублікувати дані порівняно легко. Набагато складніше керувати ними як надійним публічним ресурсом.

З погляду управління головний виклик для держави у сфері даних — забезпечити якість, узгодженість і відповідальність протягом усього життєвого циклу. Набір даних, який опублікували один раз, а потім забули, не приносить користі. 

Більш зрілий підхід – керувати кожним важливим набором даних як продуктом: призначити відповідального, визначити вимоги до якості, використовувати спільні стандарти й метадані, автоматизувати оновлення, контролювати якість і збирати відгуки користувачів. Високі позиції України в оцінюванні зрілості сфери відкритих даних у Європі стали результатом саме такого комплексного підходу. Відкриті дані розглядали як частину реформи цифрової трансформації, що поєднує державну політику, інституції, якість, їх повторне використання та довіру.

Чотири уроки управління відкритими даними

Під час роботи в Міністерстві цифрової трансформації України, моя роль полягала в тому, щоб поєднати різні рівні цієї роботи: розроблення політик, координацію з міністерствами та муніципалітетами, навчання державних службовців, комунікацію з користувачами даних, дослідження впливу та узгодження з європейськими підходами. У процесі ми засвоїли кілька важливих уроків, які можуть бути корисними й для інших фахівців.

По-перше, державні організації мають усвідомити, що дані — не лише відкриті — є важливою складовою цифрової публічної інфраструктури. Потрібно вийти за межі простого оприлюднення файлів і створювати й підтримувати чіткі процеси: призначати відповідальних та визначати плани публікації даних, запроваджувати умови ліцензування і машинозчитувані формати, розвивати механізми зворотного зв’язку та збирати докази цінності, яку створюють дані.

По-друге, відкритими даними потрібно керувати як портфелем, а не як сукупністю файлів. Пріоритет слід надавати наборам даних із високою цінністю, адже вони можуть сприяти боротьбі з корупцією, розвитку бізнес-сервісів, досліджень і журналістики, а також ухваленню рішень.

По-третє, якість даних потрібно постійно контролювати. Якісні метадані, надійні API, регулярні оновлення та відповідність таким стандартам, як DCAT-AP, визначають, чи можна дані знайти, зрозуміти й повторно використати.

По-четверте, вплив відкритих даних потрібно демонструвати й документувати. Це допомагає зрозуміти, чи справді дані повторно використовують компанії, команди civic tech, журналісти та державні органи.

Підхід України: управління даними на основі оцінки ризиків

Після початку повномасштабного вторгнення Росії безпека стала одним із найскладніших викликів. Україні довелося обмежити доступ до деяких наборів даних, оскільки інформація, яка за звичайних обставин є безпечною, під час війни може створювати реальну загрозу. Відповіддю стала не відмова від відкритості, а запровадження управління даними на основі оцінки ризиків: кожен набір даних оцінюють окремо, захищають потенційно чутливу інформацію, яку можуть використати проти України, забезпечують безпечне повторне використання неперсональних даних, а ухвалені рішення прозоро пояснюють. Довіру можна втратити як тоді, коли інформацію приховують без чітких причин, так і тоді, коли її публікують без належних запобіжних заходів.

Такий підхід допоміг Україні стати одним із європейських лідерів у сфері відкритих даних. Якщо у 2020 році ми посідали 17-те місце в європейському рейтингу зрілості відкритих даних, то вже у 2022-му піднялися на друге. І попри повномасштабну війну Україна й досі залишається серед лідерів рейтингу.

Виклики управління даними та засвоєні уроки

Працюючи в eGA, я бачу схожі виклики у сфері управління даними в різних країнах — Еквадорі, Німеччині, Нідерландах, Хорватії та інших. До прикладу, досвід Еквадору показує, що інтероперабельність та управління даними мають підтримувати реальні державні послуги, а не існувати лише як суто технічні рішення. Робота над впровадженням Акта про управління даними в Німеччині, Нідерландах, Естонії та Хорватії свідчить, що Європі досі потрібні практичні процедури для безпечного повторного використання захищених даних державного сектору.

Законодавство необхідне, але самих правових норм недостатньо. Урядам також потрібні практичні механізми для їх застосування та впровадження. Це підтверджує і наша робота з Ригою та Роттердамом у сфері штучного інтелекту. Готовність до використання ШІ починається з управління даними, їх інвентаризації, чіткого розподілу відповідальності, забезпечення якості, дотримання етичних принципів і розвитку навичок.

В Україні управління даними є частиною ширшого руху країни до цифрового простору ЄС, зокрема гармонізації з Актом про управління даними, Актом про дані, Актом про інтероперабельну Європу, eIDAS 2.0 та Актом про штучний інтелект.

Найважливіший урок для мене як експерта з управління даними простий: рейтинг відкритих даних — не ціль, а дзеркало. Підвищення позиції в рейтингу мало що означає, якщо набори даних залишаються застарілими, складними для повторного використання або відірваними від реальних суспільних потреб.

Важливо те, що стоїть за цим покращенням: чіткіший розподіл відповідальності, вища якість даних, краща інтероперабельність, підтверджені приклади повторного використання та більша довіра. Коли всі ці складові працюють разом, відкриті дані стають частиною цифрової інфраструктури держави та сприяють покращенню державних послуг, розвитку економічної діяльності й досліджень, посиленню підзвітності та ухваленню рішень.